Андрусяк Іван, Звіряча абетка, украинская литература 1-4 классА

Анаконда на Акулу дуже зла:
«Всі абетки починаються з Акули!
Ось якби абеткаркою була,
ви б про злюку-забіяку й не почули».

 Їй Акула відповісти може всмак –
тож і сердяться, і б’ються вже, і лаються...
Та малесенька Амеба: «Що ж ви так?
Все одно абетка з мене починається».

Б

Бегемоти
вечеряли доти,
доки сонечко їх зранку
не позвало до сніданку.

Тож іще годин зо п’ять
все їдять, їдять, їдять...
Як би їм тепер повідати,
що уже пора й обідати!

 

В

Вовку-вовку,
скажи скоромовку –
за телячого хвоста,
щоб не видалась проста;
за хвоста лисичого,
щоби не позичена;
за хвоста сорочого,
щоби не зурочена.
А на власний сяде хвіст –
скоромовку Вовчик з’їсть.

 

Г

Горобець
знайшов камінець
і продав вороні
за штани червоні;

а штани в синички
виміняв на свічку,
щоб Горобченята
вчилися читати.

Він увечері – еге! –
їм покаже букву "Г”.

 

Ґ

Ґібон і Ґрізлі
на дерево лізли.
Ґібон – шасть,
Ґрізлі – трісь...
«Ото напасть!
Сам, Ґібоне, лізь!»

 

Д

Дятел – дядечко ввічливий.
Зранку постукає чемно:
«Ви не хробак? Вибачте.
Потурбував даремно».

Все це чудово так,
якщо справді ви не хробак.

 

Е

Ему з Австралії –

панночка мила:
тоненька талія,
маленькі крила.

Ото б ще почути її голосок...
Та жаль – заховала голівку в пісок.

 

Є

Єхидна ходила
на гору кошлату
щотемної ночі
весну зустрічати.

«Єхидно, Єхидно,
чи сонце вже видно?»
«Іде поза мною
під руку з весною».

 

Ж

Жайвороненята не журяться,
лиш від сонечка жмуряться.
Понад жовтими хлібами
виглядають тата й маму:

«Принесуть нам смакоти,
приголублять, заколишуть...
Тепле сонечко, проте
мама й тато ще тепліші!»

 

З

Зайчики-пузанчики,
на капусту ласі,
з’їли два качанчики
і горнятко каші,

а тоді журилися,
що було негусто,
бо для них зварилася
каша не з капусти.

 

И

Индик-шпиндик,
на носі линдик,
хвостяра окатий
іде доню лякати.
А наша доня
уже велика –
ні индика не боїться,
ні навіть індика.

 

І

Іхтіозавр
прийшов на базар
купувати шалики
для Іхтіозавриків.

Та на базарі – видно й здалеку –
немає отакенних шаликів.
Чи, може, доню, знаєш ти,
де розмір тисячний знайти?

 

Ї

Їжаченятко
їло шоколадку.
«Ох і смачнюща
ця шкаралуща!»

 

Й

«Йоржику-Йоржику,
де ти бував?»
«Маминим коржиком
птиць годував.

Птиці у вирій
летять не голодні –
і в теплім намулі
засну я сьогодні».

 

К

Крокодили
по воду ходили.

Взяли відер сімдесят,
двісті сорок сім горнят,
сотню глечиків, мішок
і півтисячі пляшок,
бочку, діжку, ванну – от! –
ще й, звичайно, повен рот.

Принесли. А за хвилинку
кажуть: «Ой! Іще б краплинку».

 

Л

Левеня казало «л-л-л!».
Гралося – і ось
перестрівся Левеняті
в лісі дядько Лось.

«Ти, – сказав, – не левеня,
а маленьке ревеня,

бо ревеш лише тоді,
коли очі на воді».

«Ні, – сказало Левеня, –
я селдитий звіл.
Хто мене облазить хосе,
тому галкну «р-р-р!»

 

М

Миша-мама Миші-доні
заплете косичку,
вдягне платтячко червоне,
взує черевички,

дасть портфелика шкільного,
відведе за руку.
«Дуже смачно, люба доню,
гризяти науку».

 

Н

Носорожачі стежки
аж до річки навпрошки,
а від річки навпаки
Носорожачі стежки.

Десять Носороженят
знали десять стеженят.
Одинадцята, як стрічка,
привела назад до річки,

бо куди б їм не піти –
пити хочеться завжди.

 

О

Оса до Оси:
«Черевички неси!
Ось уже на носі
осінь,
Осенята бігають босі».

А Оса Осі відповіда:
«Босі – це зовсім не біда.
В черевичках важко Осі.
Осенята хай літають усі».

 

П

Поросята
по росі
покачатись
вийшли всі.
Потім бідкалися дуже:
«Ох-ох-ох, роса яка!
І холодна, і бридка...
Значно краще у калюжі».

 

Р

Рак до річки йшов
уперед хвостом
і перед мостом
відпочити став.
Приверзлось йому,
що він за мостом –
розвернувся Рак
і пішов на став.

 

С

Слоненятко любить татка,
любить маму Слоненятко,
любить братика й сестричку
і солодку полуничку,

з молочком тепленьку кашку,
любить зайчика і пташку,
любить кицю, їжачка
і смішного павучка,

любить річку, ліс і хатку
і маленьке Слоненятко –
з дзеркала воно щодня
дивиться на Слоненя.

 

Т

Тарантуленятко плакало,
бігло до татка Тарантула:
«Ой! Татусю!
Там люди! Боюся!
Вони страшні –
в них так мало ніг...»

 

У

Удав
книжку листав.
Сторінок сто
перегорнув хвостом.
А тоді каже: «Хвостик втомився,
а я читати ще не навчився».

 

Ф

Фазан
знайшов казан,
наварив борщу
і поніс до Щук.

Щуки смакували,
Фазана питали:
«Чи нема у тебе
до борщу пампушки?
Ми тобі за неї
наготуєм юшки».

 

Х

Ховрашок
знайшов пиріжок,
вигриз серединку,
сховався в хатинку.

Там він буде спатки
в пиріжковій хатці,
а як зійде сонце –
прогризе віконце.

 

Ц

Цвіркун до Цикади
приносив цукати,
цукерки пудові
і дині медові.

Цикада щаслива:
«Чого нам чекати?
А нумо, Цвіркуне,
дуетом співати».

 

Ч

Черепаха чеберяла
чорною ріллею.
Залишалась чорна стежка
на ріллі за нею.

Бігла стежкою тією
золота Мурашка.
«Ой! Якби не Черепаха,
тут було би важко».

 

Ш

Шиншила
сорочечки шила.
В них Шиншиленята
ходять погуляти.

Старшому зелена,
меншому біленька –
кожному інакшу
приготує ненька.

Так їй буде легше
їх розпізнавати –
діток вісімнадцять,
і усі близнята.

 

Щ

Щиглик щиро щебетав,
щебетав.
Слухав Щигля чоботар,
чоботар.

І такі він чоботята пошив,
що щебечуть на сімсот голосів.

Цок підківками на різні лади –
Щигленяточок до танцю веди.

 

Ь

Ьнело
дивився в укір.
Дивно йому було,
що там за звір.

А ріка легка
забавлялася –
відобразила Оленя
й усміхалася.

 

Ю

Юрок
на урок
приніс проса жменьку
і солодкий огірок
заховав в кишеньку.

Просо – дзьоб,
просо – дзьоб,
огірочком хрусь!
Весь урок
наш Юрок
як не верть, то круть.

Він і досі, мабуть,
все те наминає, –
а урок
наш Юрок
не питай – не знає.

 

Я

Як не робить абияк
жодної роботи.
Він спершу спитає «як»,
вислуха – і потім
кожну справу зробить так,
що дивуються всі: «Як?!»


Добавить комментарий

     

Стоит почитать:

Посетители
486
Материалы
312
Количество просмотров материалов
447174


Яндекс.Метрика

Стоит посмотреть

владелец сайта Полянина Ольга

       Все тексты, представленные на сайте, взяты из открытых электронных источников. Права на материалы принадлежат их правообладателям.
     В том случае, если авторы текстов или владельцы авторских прав будут возражать против их расположения в открытом доступе прошу поставить меня об этом в известность.

     Я НЕМЕДЛЕННО уберу такие материалы из электронной библиотеки.
                                                       С уважением, Полянина Ольга      Написать письмо