Павличко Дмитро Васильович

                               Вірші

Павличко Дмитро Васильович, вірші, украинская литература для 1-4 классов, книги для начальной школы читать онлайн, стихи для начальной школы скачать бесплатно* * *

Іду по рідному селу...
Яке то щастя - хто збагне...
Дивитись, як вечірню млу
Пронизує тепер ясне,
Могутнє світло з хат, домів,
Де каганець колись димів!

Яке то щастя - свій народ

У світлі бачити! Мені
Оце найбільша з нагород
За всі страждання і пісні,
За все, чим жив і що творив,
За кожен молодий порив!

В оселях тих смачніший хліб

І голосніший спів дівчат.
Лиш хто на серце вже осліп,
Кого струїв минулий чад,
Мойого щастя не збагне,
Не зможе зрозуміть мене!

* * *

Біла черешня в небі
Над селом проплива,
Ніби заснулий лебідь,
Під крилом - голова.

Дівчина жде на мене,

Де бринять ячмені,
Веселим брилем ромену
Махає вона мені.

Мрієм про дні прийдешні,

Про те, як станем людьми.
Втім, чуємо, як черешня
Залопотіла крильми.

ДВА КОЛЬОРИ
Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними нитками.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне - то любов, а чорне - то журба.
Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне - то любов, а чорне - то журба.
Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш горточок старого полотна
І вишите моє життя на ньому.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне - то любов, а чорне - то журба.

ДЕ НАЙКРАЩЕ МІСЦЕ НА ЗЕМЛІ

           Де зелені хмари яворів
           Заступили неба синій став,
           На стежині сонце я зустрів,
           Привітав його і запитав:
            
           - Всі народи бачиш ти з висот,
           Всі долини і гірські шпилі.
           Де ж найбільший на землі народ?
           Де ж найкраще місце на землі?
            
           Сонце усміхнулося здаля:
           - Правда, все я бачу з висоти.
           Всі народи рівні. А земля
           Там найкраща, де вродився ти!

                              ЛЕЛЕЧЕНЬКИ

                                        3 далекого краю
                                        Лелеки летіли,
                                        Та в одного лелеченьки
                                        Крилонька зомліли.
                                        
                                        Висушила силу
                                        Чужина проклята,
                                        Візьміть мене, лелеченьки,
                                        На свої крилята.
                                        
                                        Ніч накрила очі
                                        Мені молодому,
                                        Несіть мене, лелеченьки,
                                        Мертвого додому.

* * *

О рідне слово, хто без тебе я?
Німий жебрак, старцюючий бродяга,
Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,
Прах, купа жалюгідного рам'я.

Моя ти - пісня, сила і відвага,

Моє вселюдське й мамине ім'я.
Тобою палахтить душа моя,
Втишається тобою серця спрага.

Тебе у спадок віддали мені

Мої батьки і предки невідомі,
Що гинули за тебе на вогні.

Так не засни в запиленому томі,

В неткнутій коленкоровій труні -
Дзвени в моїм і правнуковім домі!

* * *

Пахне хлібом трава,
Що купала мене з дитяти,
Пахнуть хлібом слова,
Що мене їх навчила мати.

Пахне хлібом терпка

Пісня батькової стодоли,
Пахне хлібом рука,
Що водила мене до школи.

Пахнуть хлібом гаї,

Де кохалися ми до згуби,
Пахнуть хлібом твої
Груди, очі, долоні, губи.

Пахне хлібом маля,

Що любов його народила.
Пахне хлібом земля,
Що дала мені сонце й крила.

* * *

У дитячому серці жила Україна -
Материнські веселі і журні пісні,
Та за мову мужицьку не раз на коліна
Довелося у школі ставати мені.

Непокривлену душу хотіли зламати,

Та ламалися тільки болючі киї,
Наді мною ночами відплакала мати,
Я ж не зрікся ні мови, ні пісні її.

І померла з гризоти вона молодою,

Залишився назавжди без матері я,
Та не був ні хвилини в житті сиротою,
Бо вела мене далі Вкраїна моя!

ШАХТАР

Попід землею ходить повзкома,
Але в душі покірності нема.

Він пробиває кам'яні пласти,

Видобуває сонце з темноти.

Таким я завжди бачу шахтаря.

Ліхтарик над чолом - немов зоря.

Низеньке небо, та високий лет,

Бо він трудар, мислитель і поет.

Горить не кожен твій рядок, либонь;

А в нього кожна грудочка - вогонь!

До рівня отакого ти зумій

Свій поетичний піднести забій!

Добавить комментарий

     

Посетители
486
Материалы
312
Количество просмотров материалов
447396


Яндекс.Метрика

Стоит посмотреть

владелец сайта Полянина Ольга

       Все тексты, представленные на сайте, взяты из открытых электронных источников. Права на материалы принадлежат их правообладателям.
     В том случае, если авторы текстов или владельцы авторских прав будут возражать против их расположения в открытом доступе прошу поставить меня об этом в известность.

     Я НЕМЕДЛЕННО уберу такие материалы из электронной библиотеки.
                                                       С уважением, Полянина Ольга      Написать письмо