Читайлики.ru Электронная библиотека для детей

               Білоус Дмитро

       Чари барвінкові (Збірка поезій)

 Не кидають народи

порожніх слів на вітер.

Слова Павла Тичини

ввічу мені стоять:

«О скільки у природи

немудро-мудрих літер,

о скільки у людини

невміння прочитать!»

 

БАРВІНКОВИЙ ЦВІТ

 Барвінку, зимолюбку, всезелен,

з-під снігу соки п'єш земні жаждиво.

Ти на землі цвітеш, як гобелен,

як наша мова — незбагненне диво.

 

Зазеленів і цвітом засинів

на рідних долах матері Вкраїни,

як доля її дочок і синів,

що в ній, як і в тобі, є щось нетлінне.

 

Під сонцем ти являєш торжество

й під снігом, видиво вічнозелене,

як мови української єство —

є в ній, як і в тобі, щось незнищенне.

 

З калиною твій переплівся шлях,

з калиною твій цвіт блакитний виник:

немов калина — дівчина в піснях,

і хлопець у піснях — немов барвінок.

 

На рідну землю дивним сплетом ліг,

барвінку наш, барвіночку хрещатий.

Ти сплетом ліг, як плетиво доріг,

єдиний, як Дніпро і як Хрещатик.

 

СВІТЛИЙ ХРАМ 

 Акростих-загадка

 Шумливий плац, майдан а чи глухий

провулок,

Коли стоїть вона, рідніші нам;

Освячена трудом, завжди кипить, як вулик, —

Ласкавий і суворий світлий храм:

Адже писались тут і перша буква й нулик!

 Хто вона?

 Не відгадав? Притих? Відгадка майже поруч:

підкаже акростих - у загадці ліворуч!

 

ЧАРІВНИЙ РОЗМАЙ 

 Загадка

 Не бачили, щоб жовкнув він,

 зелений і взимі,

улітку рясно стелеться

 низенько по землі;

цупкі зелені хрещики

на кінчику стебла,

і синій цвіт, і цілий світ,

 і океан тепла.

 Хто він?

 (Барвінок)

 

НЕЗЛИМ ТИХИМ СЛОВОМ

 Я.Г.

Портрет Шевченка в затишній залі

На рушничкові — калини цвіт.

Старий учитель гуртківцям юним

розповідає про «Заповіт»:

 

— В Переяславі зродилось

днем тяжким зимовим:

«Не забудьте пом'янути

незлим тихим словом...»

 

Але чом казав Шевченко,

нерозлучний з лихом,

щоб його згадали словом

і незлим, і тихим?..

 

— Незлим, — каже вчитель сивий, —

це в нас від природи,

це від совісті людської,

від людської вроди.

 

Бо народ наш український

звіку незлобивий:

завжди хоче, щоб при ньому

й інший був щасливий.

 

Таж і в пісні: «Ой гай, мати,

ой гай зелененький,

десь поїхав з України

козак молоденький.

 

Од'їжджавши, шапку знявши,

низенько вклонився:

 «Ой прощайте, слобожани,

може, з ким сварився!»

 

Завмерли учні й дзвінка не чули,

мов заніміли в затишній залі.

Тарас дивився на них з портрета,

а вчитель сивий провадив далі:

 

— А чом Шевченко, що знався з лихом,

просив згадати ще й словом тихим?

Тому що тихо росте калина,

тому що тихо росте дитина,

радіє мати над нею тихо

і тихо плаче, як прийде лихо.

 

І тихе, й світле людське бажання:

в похід виходить — щоб до світання;

іти в дорогу в час миру й згоди

на ясні зорі, на тихі води.

 

БАРВІНКОВЕ МІСТО

 Чому зовуть Барвінкове

це слобожанське місто,

що на ріці Сухий Торець

збудоване воно?

Цю назву міста інколи

пояснюють двоїсто,

хоч справжня назва, істинна,

цікавить нас давно.

 

На місці Слободи воно —

Барвінкової Стінки,

й хоч заснував колись його

козак на ім'я Шпак,

та, кажуть, що навколо там

росли рясні барвінки,

то й місто це барвінкове

назвали саме так.

 

А є ще друга версія —

цікава теж сторінка;

леліє також нам вона

барвінком у росі, —

що козаки отамана

славетного Барвінка

побудували місто це

у всій його красі.

 

Проти рожна перти,

ЛІЗТИ НА РОЖЕН

 

«Проти рожна перти,

проти хвиль плисти»...

 

А скажи одверто,

розумієш ти

ці Франкові мислі,

знані нам здавен,

і народний вислів

лізти па рожен?

 

Кожен мовний чинник

завдає турбот:

як і звідки виник

дивний цей зворот?

 

Від мужів мисливих

ці слова ідуть;

у анналах сивих

знайдеш ти їх суть.

 

Я скажу при слові

сам рожен відкіль:

так в праруській мові

звався гострий кіл.

 

На ведмедя ловчі,

йшовши напролом,

захищались ловко

гострим цим колом.

 

Ошалілий, лютий,

пер несамохіть

і, рожном зітнутий,

загибав ведмідь...

 

Зрозумів тепер ти

знане нам здавен

проти рожна, перти,

лізти па рожен?

 

НАВМИСНА МОРОКА

 Загадка

Я вам нею натякаю,

нею думать спонукаю,

щоб кмітливий врахував,

що я нею приховав,

вас морочачи навмисне,

і тоді відгадка зблисне.

 Що це таке?

 (Загадка)

 

ЩО ПІДКАЗУЄ ЛТАВА

 Де прадід коней вів на попас,

бо там росла хрумка отава,

старий засвідчує літопис

поселення, що зветься Лтава.

 

Була тут, кажуть, неглибока

у степовому кураї

у Ворскли річечка-притока,

що звали Лтавою її.

 

Тепер калюжка лиш в канаві,

але історія цікава,

бо від поселення «по Лтаві»

і місто назване — Полтава.

 

У ДВОХ РОЛЯХ

 Загадка

 Звичайна, друзі, загадка для вас;

вгадайте, про яке словечко мова:

простий числівник це і водночас

це — наказовий спосіб дієслова.

 То яке ж це слово?

 (Три)

 

Чари барвінкові

 

 Умові — чари барвінкові,

аж сяють барви веселкові —

разки, вінки словосполучень,

прислів'їв, висловів і фраз —

і знаєш їх, вживав не раз,

але береш, як вічний учень,

і слухаєш рядки пісенні,

а бачиш все, немов на сцені:

 

«Несе Галя воду,

коромисло гнеться.

За нею Іванко,

як барвінок в'ється».

 

Умові — чари барвінкові:

печаль і радість в ріднім слові.

Із ним і в пеклі ти і в раї.

І просто серце завмирає.

 

ТИ - ФІЛОЛОГ

 Чи знаєш ти, що ти — філолог,

дитя кмітливе і шпарке?

Сюди до рими слово полог.

Ану скажи, що це таке?

 

А в тебе вже очиці грають,

ти кажеш: — Полог — те, що ним

завішують чи покривають

(шовковим, плисовим, лляним).

 

То, певно, ти таки філолог,

дитя цікаве і шпарке.

Сюди до рими слово Молох.

Ану скажи, що це таке?

 

Ти кажеш: — Молох — річ не мила,

бо нам нагадує про смерть;

це — символ, це жорстока сила,

що вимага багато жертв.

 

То, бачу, ти таки філолог,

дитя допитливе, шпарке.

Сюди до рими слово сполох.

Ану скажи, що це таке?

 

Ти мовиш гідно, як колега:

— А сполох — це переполох,

тривога, переляк, бентега,

що охопила багатьох.

 

Що ж, молодець! Ти любиш слово

і щиро прагнеш знань дійти.

І слово квітне барвінкове,

коли любов'ю сяєш ти.

 

Тлумачиш назви свого краю,

гір і долин, річок і нив.

Яке я слово не спитаю,

а ти його вже й пояснив.

 

Філолог ти. Це кожен бачить,

і кожен скаже без вагань.

Бо філологія — це й значить

любов до слова і до знань!

 

Я ТВОРЮ НОВІ СЛОВА

 Загадка

В слові знаєш де я є?

Після кореня.

А призначення моє —

словотворення.

 Я творю нові слова

або форми слова,

щоб красива і жива

розквітала мова…

 Хто я?

 (Суфікс)

 

ГЕОМЕТРИЧНО-БОТАНІЧНА

ЗАГАДКА

 Цей термін з геометрії ми знаєм:

на коло схожа замкнута крива.

А справа лиш наліво прочитаєм -

стан яблука, коли ласун зрива.

 Що це таке?

 (Еліпс - спіле)

 

КОЖНУ ЛІТЕРУ ЦІНИ

 Кожну літеру ціни,

бо немає їй ціни.

 

Ось відома в давнину

дудочка — сопілка:

виймеш літеру одну —

і вже буде спілка...

 

Сварка йде така, що ну! -

перепалка (бійка):

зміниш літеру одну —

мирна перепілка.

 

Зміниш літеру одну

у словечку бійка -

і вже — леле — на сосну

мчить звірятко білка.

 

Більше прикладів не дам,

помізкуй — придумай сам.

 

ЗАЙМЕННИКИ – ПСУВАЧІ

 Загадка - жарт

 Якщо до жарту ви готові,

назвіть, кмітливі дітлахи,

ті два займенники у мові,

що можуть зіпсувать шляхи.

 Які це займенники?

 (Я - ми)

 

Полный текст книги вы можете Скачать